2012. ПАМ’ЯТЬ ПРО МАТІР. Л.Скрипка. «Ромни сьогодні», № 11, 15 березня
ПАМ’ЯТЬ ПРО МАТІР
Нинішній рік знаменний тим, що шостого травня громадскість міста відзначатиме 110 років з дня народження Олександри Аврамівни Деревської. Цього ж року виповнюється ще одна ювілейна дата – тридцять років установлення Пам’ятного Знака, присвяченого легендарній Матері-героїні.
У своєму нарисі «Через п’ять років...», поміщеному в книзі-спогадів «Пам’ять про маму» Алла Іванівна Сербіна (Деревська) згадує: «Шостого березня 1982 року о 14 годині по вулиці Щучки, 57 відбувся мітинг у зв’язку з відкриттям Пам’ятного Знака О.А.Деревській. З різних куточків держави поспішали на урочистості мої сестри і брати: Жанна із Запоріжжя, Ліда із Якутська, Віра маленька із сином Володимиром із Тольятті, Саша великий і Борис із Києва, Алла, Люда з чоловіком, та я з сином з Луганської області, Панна, Ніна велика, Юрій і Володя маленький з Москви та Підмосков’я... Усього приїхало 38 дітей О.А.Деревської та членів їх сімей.
На мітинг зібралися сотні людей. Вони прйшли із знаменами, прапорами. Перед центральним входом до школи-інтернату височіє монумент, укритий білим покривалом. Оркестр грає марш. На трибуну піднімаються керівники міста та діти сім’ї О.А.Деревської. Право відкрити Пам’ятний Знак надається вихованці школи-інтернату, дівчинка розрізає червону стрічку.
Під звуки Гімну Радянського Союзу повільно спадає покривало й перед присутніми відкривається монумент з бронзи – велична трьохметрова скульптура Матері на двохметровому постаменті із червоного граніту (скульптор Арнольд Сіпко, архітектор Володимир Міненко).
Образ Матері - неповторний! На передньому плані виступають її руки, мозолисті, натружені. Скільки вони переробили роботи! Увесь обрис Матері – утілення Доброти, Людяності, Гуманізму».
Тоді на мітингу було багато виступів. Серед них Юрія Омеляновича Деревського, механізатора колгоспу «Рогачівський» Московської області, кавалера орденів Леніна та «Знак пошани». Через багато років, а саме в 2011 р. Юрій Омелянович знову завітав у Ромни і був дуже здивований, що і зараз місцеві жителі, учні шкіл ушановують пам’ять їхньої мами, яка врятувала йому життя – хлопчику з блокадного Ленінграда.
Спілкуючись з учнями нашої школи, він зізнався, що до 36 років навіть не знав, що Олександра Аврамівна його прийомна мама, настільки вона була близькою і рідною для всіх дітей. Лише побачивши Юрія по телевізору у зв’язку з врученням ордену, рідні із Ленінграда впізнали його, й тоді він дізнався, що три сестри вижили й усе життя шукали свого брата. Таких загадкових доль серед дітей повоєнних років, у тому числі й родини Деревських немало.
Від онуків Олександри Аврамівни на мітингу виступив тоді ще учень 8 класу Андрій Сербін, який завірив усіх присутніх, що майбутні покоління цієї унікальної сім’ї будуть завжди пам’ятати й поважати подвиг мудрої жінки-матері. Своїм обіцянкам він не зрадив, бо продовжив справу виховання молоді в спортивній школі гун-фу у Сєвєродонецьку.
Нині Андрій Юрійович Сербін – відомий тренер не тільки в Сєвєродонецьку, але й в Україні, бо виховав немало чемпіонів України, світу з кікбоксингу та інших бойових мистецтв. Разом зі своєю мамою він щорічно приїздить до нашого міста, щоб вшанувати пам’ять своєї бабусі.
Після мітингу відбулася хвилина мовчання й покладання квітів. Під час зустрічі в 1982 році Деревські запам’ятали спілкування з педагогічним колективом та учнями школи-інтернату, керівниками міста й громадськістю.
На урочистостях був і режисер Анатолій Слісаренко, який зняв фільм «Роменська мадонна». Після перегляду він розповів сім’ї Деревських про роботу над новим фільмом «Поговорим, господа», у якому відводив місце й для історії славетної сім’ї. Цей фільм – своєрідне риторичне звернення до всіх, хто загрожує новою війною.
Під час вечірньої зустрічі на святі «Печеної картоплі» архітектор Володимир Олексійович Міненко розповідав, що, працюючи над образом Олександри Аврамівни, він постійно в думках звертався до образу своєї власної мами.
Знаменну подію відкриття Пам’ятного Знака О.А.Деревської висвічували у своїх виданнях кореспонденти газет «Известия», «Правда України», «Радянська Україна», «Ленінська правда», «Комуністичним шляхом» та журналу «Радянська жінка», а також Сумське телебачення, ТАРС, РАТАУ, працівники кіностудії хронікально-документальних фільмів, які прибули до Ромен.
Про незвичайний подарунок від нашого міста, який отримали Деревські в той день, Алла Іванівна Сербіна пише так: «Маленька дівчинка звернулась до нас, Деревських, зі словами:
«Ваша мама не встигла вишити і вручити Вам «на щастя, на долю» материнські рушники, це зробимо ми». І діти вручили кожному із дорослих дітей Олександри Аврамівни дорогоцінний подарунок – материнський рушник.
Гордість Сумщини – кролевецький рушник, відомий далеко за межами України. Це був витвір мистецтва, з класичним, двох тонів червоного кольору малюнком на льняному полотні. По краях рушника гладінню вишиті слова: «Деревська А.А.» та «м.Ромни». З вдячністю і почуттям глибокого хвилювання прийняли ми дорогі серцю подарунки».
Минуле і сьогодення завжди пов’язані. Тридцять років у масштабах Всесвіту лише мить, та за цей час про материнський подвиг дізналися не тільки в Україні, але й далеко за її межами. До благородної справи увічнення матері-героїні долучилися багато письменників, поетів, композиторів, художників, журналістів, громадських і політичних діячів.
Але монумент, споруджений жінці-матері, яка рятувала маленьких дітей, дарувала їм шанс на життя, мабуть, один з небагатьох в Україні. Тому роменці повинні пишатися й зберігати його в належному стані.
Хочеться вірити, що міська влада разом з комунальними службами та школою-інтернатом успішно реалізують сплановані заходи по відновленню й реконструкції пам’ятника О. А. Деревській, особливо напередодні її 110-річчя з дня народження. Л. Скрипка, директор СЗОШ № 2 ім. акад. Йоффе
«Ромни сьогодні», № 11,15 березня 2012 року