2013. УКЛІН ТОБІ, ВЕЛИЧНА І СВЯТА. Т.Лісненко. «Вісті Роменщини», № 20, 11 травня
УКЛІН ТОБІ, ВЕЛИЧНА І СВЯТА
«Весна – це сонця перемога.
У Великодній світлий час
Ми наближаємось до Бога,
Бог наближається до нас.
У травні – свято, свято МАМИ,
Таке величне і просте!
Не в’яне, множиться з літами,
І квітне, й вруниться, й росте!
Весняне свято матері зіткане з добра та щирості, ніжності й людяності, щедрості та милосердя. Минають роки, десятиліття, змінюються устрої, а на землі споконвіку стоїть мати. Вічна і свята, грішна та праведна, як і земля, на якій живемо. Стоїть і молиться за нас, наше майбутнє, спокій, мир на землі.
Під спів маминої пісні виростали поети й композитори, хлібороби та захисники рідної землі, філософи й мудреці, прості люди. Матері не мають віку: молода, в літах чи зовсім старенька – вона однаково залишається найближчою, найріднішою людиною. Мамини очі завжди слідкують за нами, мамини руки завжди в роботі, мамине серце ніколи не втомлюється чекати нас із далеких доріг...
Слово мама росте з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як тихо світить вечірня зоря і гладить по голівці рідна рука. Мама...
В усі часи всі народи величали її як найбільшу святиню. Вона – корінь життя, Берегиня роду людського.
6 травня – день народження жінки-героїні, Матері з великої літери, день пам’яті
Олександри Аврамівни Деревської – свято для всіх її численних дітей.
Це ім’я, що стало символом материнського подвигу і самопожертви, житиме вічно в пам’яті добрих людей, її дітей, онуків, правнуків. Вона першою в Україні створила сімейний дитячий будинок.
Роменською Мадонною її називають тому, що вона – єдина в світі жінка, яка виховала 48 сиріт – це тільки тих, кого усиновила. Всього Олександра Аврамівна обігріла сімейним теплом більше 60 знедолених дітей. Вона скуштувала справжнього людського щастя, та відчула, на жаль, і полинового смаку.
Торкалася дитячих сердець, та не могла довго в жіночих пригорщах тримати дитячі радощі... Збирала, плекала, виходжувала, дарувала життя, розгублюючи по сірій землі своє здоров’я, розпорошуючи біль невтомних років. Це вона, лагідно торкнувшись маленьких дитячих душ, посіяла в них добрі зерна надії і людяності, ніжності і добра...
Не здогадувалась, та і не могла думати, що колись її життя назвуть подвигом. Але сьогодні немає в світі жінки, яку так багато дітей називали мамою. Вона встигла зробити стільки, що, здається, не вистачить на декількох життів.
«...Мені дивно слухати, коли працю жінок із виховання дітей прирівнюють із працею на підприємствах. Не вважаю це працею, - це радість, щастя, яке не кожному випадає», - сказала одного разу Олександра.
Олександра Аврамівна прожила складне та напружене життя. Не скорилася негараздам. Над усе прагнула створити повноцінну сім’ю. Всіх оточувала материнським теплом, турботою та ласкою...
Недосипала ночей, недоїдала, доглядала, пестила й сгорала на вогні добра, щедрості, милосердя і людяності. Боролася за власне життя й життя своїх дітей як могла... А в скромній оселі їх прибавлялося та прибавлялося, неначе в рукавичці. Українці, росіяни, білоруси, цигани, вірмени, татари, казахи... На всіх вистачало добра, щедрості й материнського тепла. Скільки було в сім’ї дітей, стільки й доль, врятованих душ.
По-різному потрапляли діти в сім’ю Деревських. Олександра брала і виходжувала тих, кого інші не навжувалися брати: найменшеньких, найслабших, безнадійно хворих, знедолених. У жовтні 1947 року, писала Олександра Аврамівна в автобіографії, в сім’ї було 38 дітей, із них 23 школярського віку, решта – дошкільнята. Всього в Ромнах в сім’ї Деревських виховувалося 43 дітей...
Останні роки життя Олександра Аврамівна тяжко хворіла, померла 22 червня 1959 року. Похована на міському кладовищі. На могилі плита: «Ти наша совість, наша молитва, МАМА. Земний уклін тобі. Твої діти...» А далі імена 48 нащадків.
20 березня 1974 року Олександрі Аврамівни Деревській посмертно присвоєно почесне звання «Мати-героїня». Про неї оповідають книги «Сім’я Деревських» (І.І.Шкаровська), «Ти наша совість» (Г.К.Семенов). На Київській студії документальних фільмів кінорежисер А.Слісаренко створив документальний фільм про сім’ю Деревських «Роменська мадонна», який у 1973 році на Всесвітньому фестивалі документальних фільмів у м.Лейпциг завоював перший приз «Золотий голуб». На кіностудії імені О.Довженка створено художній фільм про Деревських «Свято печеної картоплі». Ім’ям Деревської названі планета № 2400, яку відкрили вчені Кримської обсерваторії, та вулиця в Ромнах.
Цього року, не порушуючи традиції, до Роменської школи-інтернату прибули діти, внуки та правнуки Олександри Деревської з різних куточків землі. І знову розповіді, спогади, фотографії і... сльози. Гості поклали квіти до пам’ятника Деревській у навчальному закладі, відвідали могилу Мами, побували на вулиці Інтернаціональній, де колись жили, а також на вулиці, що носить ім’я Деревської. Разом із вихованцями школи переглянули фільми та інші архівні відеоматеріали. Гості поповнили новими експонатами та відомостями Народний музей Деревської.
Цікаво пройшло шкільне свято «Тобі, велична і свята». І, звичайно ж, було свято печеної картоплі, коли під звуки баяна звучали пісні дитинства Деревських, а також були ігри, розваги, квіти, спогади...
Цьогорічна зустріч, як і попередні, залишиться яскравою сторінкою в історії сім’ї та школи, до якої ми не раз повернемося, згадуючи подвиг Матері-героїні, переймаючи її щедрість, людяність і безмежну любов до дітей – майбутнього нашої країни.
Тетяна Лісненко, заступник директора школи-інтернату ім. О.А. Деревської.
«Вісті Роменщини», № 20, 11 травня 2013 р.