Валентина Кушніренко. Відповідь колегам-журналістам: орден надихає на добро!

Дорога моя Аллочка Іванівна!

Хочу дечим поділитися. На Вашому чудовому святі колеги-журналісти в мене запитували: "Що для вас означає ця нагорода?"  Зараз, коли емоції нарешті вляглися, я можу відповісти.

Андрій був правий: тепер щоразу, як дивлюся на орден, на його сяючі промені, моя душа наповнюється теплом. Його вишукана форма і глибокий символічний зміст акумулюють якусь особливу енергетику, радісну і мобілізуючу. Живу!

Цікаво: зазвичай нагороджують за певні заслуги чи досягнення, тобто за минуле, а тут відчуття, що тобі відкривають перспективу, майбутнє, фактично закладають життєву програму.

І це здорово. Бо ж для вічних людських цінностей, які творила своїм щоденним материнським подвигом Олександра Аврамівна Деревська , немає терміну давності.

І якщо коротко - орден надихає на добро. Кожен з нас у свій неповторний спосіб покликаний збагачувати цей світ.

І ще позитив: досі не ясна подальша доля пам'ятника Мамі у Ромнах, і це дійсно тривожить, а от на ордені і пам'ятному знаку він вже збережений назавжди.

Це найвища нагорода у моєму житті. І вже збувається те, що я напророчила Вам у вітальному вірші (щоправда, збувається поки щодо мене самої):

                                            Не піде Ваш труд у німе забуття,

                                            А сторицею Вам відгукнеться.

Спасибі!

З повагою, Валентина Кушніренко