Фильму «Роменская мадонна» - 40 лет. Вести из Роменской специализированной школы № 2 им. академика А.Ф.Йоффе.
Здавалося, ще зовсім недавно, лише в 1972 році, режисер української студії хронікально-документальних фільмів Анатолій Слесаренко п’ять днів знімав у Ромнах незвичайний фільм, який увійшов в історію як «Роменська мадонна», а вже в 2013 році йому виповнилося 40 років. На екрани країни він вийшов у 1974 році.
Саме цей фільм, його назва увіковічила подвиг матері Олександри Деревської по спасінню дітей-сиріт як вищий злет духовної краси.
Усесвітньо відомими кадри про унікальну долю матері, яка всиновила й виховала 48 дітей у роки Великої Вітчизняної війни, стали тоді, коли 2 грудня 1973 року на шістнадцятому Міжнародному фестивалі документальних і короткометражних фільмів у м. Лейпцизі фільм «Роменська мадонна» був удостоєний вищої нагороди фестивалю - Гран-прі «Золотий голуб».
То була друга зустріч сім’ї, на яку, за запрошенням режисера, з’їхалося дев’ятнадцять дітей Олександри Аврамівни Деревської.
Алла Сербіна згадує: «Пароходом, самолетом, поездами и автобусом добиралась с Диксона в Ромны Вера маленькая, из разных концов страны торопились в материнский дом братья и сестры Деревские: Федор, Борис, Демьян и Саша большой из Киева, из Якутска Лида, Володя большой из Норильска, из Кустанайской области Рая, Юрий из Рогачева Московской области, Вениамин из Каменки-Бугской Львовской области. Юрий, Лида, Сергей, Рая и Вениамин приехали с детьми, целыми семьями.
Собрались и семьи Деревских - роменчан – Коли, Веры большой, Кати, Вити, Лёни, Наташи.
Вдвоем со старшим сыном Димой, тогда учеником 5 класса, в дом детства удалось приехать и мне.
Вместе с семьями всего приехали тридцать восемь человек… теплой, сердечной была встреча братьев и сестер. Много трогательных воспоминаний вызвала она у каждого из нас….
Те памятные июльские дни запомнились необыкновенно задушевной атмосферой, но до обидного мало было времени для общения. Все дни нашего пребывания в Ромнах расписаны режиссером с раннего утра и до позднего вечера, буквально по минутам».
Сцени з фільму складалися з інтерв’ю дітей Деревських, їх відповідей на питання про роль матері в їхньому житті, про те, що найбільш їм запам’яталося.
Кожне інтерв’ю дітей неможливо було слухати без сліз. Після прослуховування плівки плакали всі: і «артисти», і знімальна група. Бо то були долі дітей жорстокої війни, яка забрала в них рідних та батьків.
Знімали також сцени біля могили матері на міському кладовищі, біля «самовара» в садку материнської оселі. У ці дні була відкрита й меморіальна дошка на їхньому рідному будинку по вул. Інтернаціональній, 22, де проживала велика й дружна сім’я.
Сцени прощання й від’їзду дітей у різні міста країни зі сльозами на очах знімалися без дублів.
Фільм спочатку був задуманий як одна з новел кіноепопеї «Ми - радянські», але пізніше, за ініціативою міністра, його зробили як окремий. Відбулися дозйомки епізодів у інших місцях: у старшої Панни у Москві, у Геннадія й Ольги Деревських - у Казахстані, у Михайла - у Набережних Челнах та Алли - у Сєвєродонецьку.
Про материнський подвиг роменчанки дізналася вся країна. Його оспівували поети й композитори, про нього писали книги й статті. Іменем Матері назвали малу планету № 2400.
У 1979 році фільм «Роменська мадонна» був удостоєний премії ім. Ярослава Галана.
Ушановуючи сорокаліття фільму, учні п’ятих класів Роменської СЗОШ № 2 ім. акад. А.Ф.Йоффе переглянули стрічку «Роменська мадонна». Учитель історії Рябченко Н.О. прокоментувала побачене, говорила про війну, долі дітей-сиріт, про великий подвиг Матері, яка навічно вписала своє ім’я в історію рідного міста, історію держави.
Хочеться сьогодні ще раз подякувати всій знімальній групі, режисерові Анатолію Слесаренку, авторові сценарію Л.Ямковому, операторам Ф.Камінському й І.Кацману, авторові тексту пісні В.Вінарському за те, що своєю працею зуміли увічнити неповторний материнський подвиг, записати безцінні спогади дітей, багатьох з яких вже немає в живих.
Пишаємося тим, що подвиг Олександри Аврамівни Деревської не лише гідно оцінений, але й підтриманий іншими матерями Роменського краю, які беруть на виховання дітей-сиріт, дають їм не тільки притулок чи комфортні умови життя, а й щедро дарують своє тепло, радість і любов.
І кожний з нас знає точно, що все починається з мами, з її душі та відкритого серця.
Бережіть і шануйте своїх матерів! Це наші берегині, наша совість і наша душа. Бо ми залишаємося людьми до того часу, поки живе пам'ять про маму, живе почуття невичерпної й безмежної подяки та щирої любові до неї.
Л.О.Скрипка,
директор СЗОШ № 2 ім. акад.. А.Ф.Йоффе