2013. Наталя Рудейко (Деревська), внучка. Сивочолі мої тьоті і дяді!

Сивочолі мої тьоті і дяді,

Невгамонний мій татусь!

Так судилось мені разом з вами

Шлях ваших зустрічей пройти.

Ми сьогодні зустрілися з вами,

Трохи радощів, трохи жалю...

Пролітають роки за роками,

А я вас усе більше люблю.

Я люблю ваші сиві скроні,

Щиру усмішку, мову палку.

На обличчях добавилось зморшок,

Вже не перша пенсійна весна

Посрібила скроні, і в осінь

Доживать своє літо пішла.

Пронесли ви мудрість, пам’ять, гідність

Через роки життя нелегкі

Та в очах своїх блиск і світлість,

Наче стяг, зберегли на віки.

Тож нехай не турбують вас рани

Хай всміхнуться вам дорослі і малі

Сивочолі мої рідненькі – тоьті і дяді,

Іще довго живіть на землі!