2011 год. Отчёты и отклики
"Зустрічі з Деревськими.
Доля розпорядилася так, що тільки чотири роки тому під час одного з відвідувань Деревськими Ромен з’ясувалося: старші діти сім’ї після переїзду в Україну з Отважного в 1945 році навчались в Роменській СЗОШ № 2. З того часу й зав’язалася наша дружба з Аллою Іванівною Сербіною (Аллою-Світланою).
Із часом з’ясувалося, що навчалося чотирнадцять, а може і шістнадцять дітей Деревських. У своїх спогадах вони називають учителів, які допомагали вчитися, особливо опановувати українську мову... Згадували про яблуневий сад біля школи та про те, як чергові на перервах розносили у кошиках яблука для учнів. Крок за кроком ми відновлювали сторінки історії школи, пов’язані з ім’ям славетної жінки-матері Олександри Аврамівни Деревської.
Через деякий час установили зв’язки з однією із старших доньок Валентиною Омелянівною Потєхіною (Валей большой), яка тоді проживала в Ростовській області Росії. Вона написала декілька змістовних і відвертих листів щодо проживання в сім’ї. Надіслала атестат про закінчення школи № 2 за підписом директора Супруна М.А. та фотографію свого випускного класу...
...Узагалі ж спогади дітей Деревських заслуговують окремих публікацій. Неодмінно треба допомогти їм видати останню книгу «Память о Маме», у якій особливо щиро розповідається про долі дівчаток, їхні переживання, втрати, надії. Книгу неможливо читати без сліз, настільки пронизливо й часом драматично описуються життєві ситуації, що випали на їхню долю. Це найбільш правдива документальна книга про сім’ю.
З 2008 року зустрічі з сім’єю Деревських стали щорічними для нашого закладу. Разом з Аллою Іванівною Сербіною ми планували заходи, уточнювали програму. Щоразу народжувалися нові ідеї: прес-конференція для юних журналістів, свято Матері, висаджування «маминої малини» за участю сім’ї. Виготовили стенд «Родинне дерево Деревських». Започаткували привіз землі з усіх місць, де нині проживають Деревські, (їх уже налічується близько двохсот чоловік з дітьми, онуками і правнуками) на могилу матері в Ромнах та в куточок «Земля Деревських» нашого шкільного музею. Фото «матері з дітками» помістили у Галереї шкільної слави. Допомогли також відредагувати, набрати на комп’ютері книгу-спогадів Валерія Омеляновича Деревського для своїх дітей й онуків.
Цього року ми знову чекали на тих, хто зберігає священну пам’ять про свою Маму. Саме вони, вдячні діти Олександри Аврамівни, щорічно приїжджають до рідного міста, постійно закликають нас, роменців, не забувати про славетну матір-героїню. Саме вони є прикладом для всіх нас, як треба бути вдячними, зберігати і вшановувати пам’ять про найрідніших людей – наших матерів...
...Чергова зустріч запам’яталася ще одним яскравим знайомством. Алла Іванівна привезла з собою свою давню подругу ще по Середино-Будській середній школі №1, яка теж народилася в Ромнах, Людмилу Олексіївну Радул. Нині вона проживає в Корольові Московської області. Ця творчо обдарована жінка, вийшовши на пенсію, почала писати вірші, пісні для свого онука Кості. Зараз Людмила Олексіївна є автором книг і пісень для дітей серії «Сказки бабушки Люды» та «Песни бабушки Люды». Член Союзу письменників Росії.
Для наших учнів Людмила Радул прочитала дитячі віршики «Конфета», «Водопой», «Корова», виконала під гітару декілька пісень, зокрема про наукове місто Корольов. Вона подарувала книги, диски авторських пісень та творчих вечорів.
А ще Людмила Радул була дуже вражена сюрпризом, який підготували для неї учні початкової школи, виконавши мюзикл «Кошки-мышки», автором якого вона є.
Л.О. Радул відмітила, що бачила цей мюзикл у виконанні різних хореографічних колективів, але роменський варіант є найкращим.
...Сьогодні сім’я Деревських прагне втілити найважливіший свій проект – запровадження в Україні ордену матері О.А. Деревської. Уже декілька років вони звертаються з цим у різні кабінети: від депутатів – до представників різних гілок влади. Хочеться, щоб їх почули, допомогли, бо немає у світі більшого подвигу, ніж подвиг матері, яка зберегла життя, долі й душі маленьких дітей. І педагогічний колектив нашої школи всіляко підтримує їх у цій благородній справі, бо О.А.Деревська вже стала символом материнства, святою жінкою, особливо в сучасних умовах, коли в Україні так швидко зростає статистика безпритульних дітей та дітей-сиріт...
...Деревські – це носії оптимізму, віри і надії. Світлі обличчя, щирість душі і серця пронесли вони через усе своє життя так, як заповідала, вчила і наставляла їх мама – Олександра Аврамівна Деревська.
Л.О.Скрипка, директор СЗОШ № 2 ім. акад. А.Ф. Йоффе
«РОМЕН», літературно-історичний альманах, № 1 (27)".