1995. Ненько, ти наша совість... В. Денисенко, «Сєвєродонецькі вісті», № 38, 25 травня

 Ненько, ти наша совість...

У місті Ромнах на Сумщині на вулиці Інтернаціональній є будинок № 14. В ньому жила велика сім’я Деревських: мати Олександра Аврамівна, батько Омелян Костянтинович, а також 48 дітей.

Сорок вісім синів і дочок, які давно вже вийшли в люди, мають свої сім’ї, стали гідними громадянами країни, працюють у різних її кінцях.

Душею великої сім’ї була їх мама. Нерідна. Але така рідненька! Вона пломеніла любов’ю до дітей. Вони зростали в найважчі часи і жоден не пішов хибним шляхом.

Олександри Аврамівни вже немає. Вона похована в м. Ромнах, де після війни оселилася велика рідня Деревських.

На обеліску напис: «Ти – наша совість, мамо».

Розлетілися діти Деревських по всій країні. Сорок вісім доль, що їх благословила на радість і щастя безмірна любов материнського серця.

Одна з 48, - Алла Іванівна Сербіна, в недалекому минулому інженер ДІАПу,  жителька нашого міста, мати двох уже дорослих синів – Дмитра і Андрія.

З великою увагою слухали учні восьмих класів спогади Алли Іванівни про її дитинство, про улюблену неньку. Слухали і проймалися ніжністю і вдячністю до своїх матерів, все більше розуміючи, яка то святиня – мамина любов.

За все, що маю, дякую тобі,

За все, що маю і що буду мати...

Цими словами з відомої пісні дякуємо всім матерям, які виховали і виховують свої дітей гідними громадянами нашої країни.

В. Денисенко, вчитель української мови СШ № 13, а також учні 8-А та 8-Б класів.

м.Сєвєродонецьк

«Сєвєродонецькі Вісті», № 38, 25 травня 1995 року