2019. Гідно вшанувати пам'ять Матері-Героїні. Григорій Діброва. «Вісті Роменщини», № 39, 27 вересня

2019. Гідно вшанувати пам'ять Матері-Героїні. Григорій Діброва. «Вісті Роменщини», № 39, 27 вересня

Смотреть фотоотчет о событии

Ромни, вулиця Інтернаціональна, 14.

Ця адреса відома не тільки в нашому міс­ті. а й далеко за межами України.

Тут у невелико­му одноповер­ховому будинку жила проста жін­ка, мати сорока восьми дітей. Це вона з'єднала їх в одну сім'ю, стала рідною ненькою, високим жит­тєвим ідеалом і совістю.

Сьогодні рід Деревських, який знають у всьому світі, налічує сотні чоловік. Уже чет­верте його поко­ління носить це прізвище.

«Ми - Деревські», - заявляють про себе її діти в Ромнах, Якутії і на Таймирі, в Тюме­ні і на Далекому Сході, в Москві та Києві, на Дон­басі й у Казахста­ні. Жива ниточка цього роду десяти­літтями тягнеться від старшого до молодшого. Єдине чуття родини зв'язує і ріднить велику багатонаціональну сім’ю. А ще - пам'ять про свою величну і незабутню Маму.

Українське суспільство, світове співтовариство ше не в повній мірі оцінили й від­значили її життя і невтомну працю, не вичерпали всі можливості, щоб увічнити її пам’ять. Роменці особливо гордяться тим, що впродовж багатьох років материнський подвиг Олександри Дерев­ської творився в їхньому рідному місті, куди багато­дітна сім'я переїхала 1945 року, шо попри всі труднощі і прості роменці, і місцева влада робили все можливе, аби допомогти їй.

Її нелегку материнську працю високо оцінювали ще за життя, а слава при­йшла вже після смерті. Уряд нагородив незвичайної жит­тєвої долі жінку медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», пізніше — орденом Трудового Червоного Пра­пора. Через багато літ по її смерті — в 1974-му їй було присвоєно почесне звання «Мати-героїня».

Варто зазначити, що в Ромнах бережуть пам’ять про свою велику землячку. Одна з вулиць міста нині носить її ім’я. На тому будинку, в якому колись мешкала Олек­сандра Аврамівна, а нині живуть її нащадки, встанов­лено пам’ятну дошку. З наго­ди її відкриття відбувся бага­толюдний мітинг, в якому взяли участь учителі та учні школи-інтернату, середньої школи № 5 та восьмирічної — № 14, жителі вулиці, діти Олександри Деревської. Тоді ж ім’я Матері-Героїні було присвоєно школі-інтернату, що до недавнього часу діяла в нашому місті.

Так, Олександра Деревська давно вже стала леген­дою. Тож не дивно, що до її незабутнього образу не­одноразово зверталися пое­ти, художники, музиканти, в тому числі й роменські. Свій вірш-пісню «Роменська мадонна», наприклад, при­святив Олександрі Деревській бандурист Віктор Шатан. Поет Павло Нищий у співавторстві з композито­ром Василем Маньком напи­сали пісню «Серце матері». Останньому ж належить і музика, написана на слова роменського поета-журналіста Андрія Кубаха. Багато чудових слів О.А. Деревській присвятив поет-пісняр Олек­са Ющенко. В його творчому доробку, зокрема, лірична поема «Роменська мадонна». В журналі «Вітчизна» в добір­ці віршів поета Юрія Сердю­ка «Родинна пам’ять» також знаходимо поетичні рядки, присвячені нашій незабутній землячці. До образу Олек­сандри Деревської звертався й український кінорежисер Анатолій Слісаренко.

Скульптору Володимиру Міненку через чверть століт­тя по смерті Матері з великою художньою переконливістю вдалося передати риси її обличчя і характеру в бронзі на тлі рожевої кам’яної стели біля школи-інтернату.

Необхідно згадати кни­ги Г. Семенова «Ти наша совість» і «Листи матері».

До 95-річного ювілею Олександри Аврамівни Міністерство зв’язку України випустило в обіг конверт з її портретом.

І в наш час О.А. Деревська залишається прикла­дом материнської доброти, любові й самопожертви. 2002 року на Сумщині відбувся всеукраїнський семінар для батьків-вихователів дитя­чих будинків сімейного типу, котрі побували й на тій землі, де творився материнський подвиг Олександри Дерев­ської — в м. Ромни.

Традиційними стали в місті зустрічі дітей Матері, в організацію та проведення яких великий вклад робить Алла Сербіна. Цьогорічна, зокрема, була присвячена від­криттю музейної експозиції подвигу Олександри Дерев­ської в СЗОШ № 2 ім. А.Ф. Йоффе. Ця подія стала дійсно неординарною, адже після ліквідації школи-інтернату перестав існувати і музей Матері, що збу­рило й схвилю­вало і родину, і громадськість Ромен.

Мені пощас­тило стати учас­ником цієї хви­люючої події та зустрічі роменців із родиною Деревських у центральній міській бібліоте­ці для дорослих ім. Б. Антоненка-Давидовнча. Ще кілька років тому Громад­ська організа­ція «Меморіал Подвигу Роменської мадонни», члени міськрайонної органі­зації Всеукраїн­ського товари­ства «Просвіта» ім. Т. Шевчен­ка, «Роменсько­го земляцтва» і Роменського відділення Укра­їнського фонду культури зверну­лися до міського голови й депу­татів міськради з проханням підняти кло­потання перед відповідними державними органами про заснування ордена Олександри Дерев­ської. Саме такою нагородою, на нашу думку, держава має відзначати тих, хто віддає своє життя і сили вихованню дітей — майбутнього нашої держави. Цю ініціативу під­тримала і громадська рада при міськвиконкомі. Але тоді справа далі не просуну­лася. Тож потрібно поновити наші спільні зусилля, щоб така нагорода врешті-решт з’явилася.

На мою думку, в боргу перед світлою пам’яттю Олек­сандри Деревської залиша­ються і вчені-педагоги, які не вивчили й не узагальнили невичерпний материнський та педагогічний досвід її та родини. Наголошуємо на необхідності проведення найближчим часом науково-практичної конференції, присвяченої життю і педаго­гічній практиці Олександри Аврамівни.

Вітаю відкриття музейної експозиції в школі № 2. де навчалося багато її дітей. Однак вважаю за потрібне підкреслити, що масштаби материнського подвигу Олек­сандри Аврамівни вимагають набагато більшого. І тут час згадати давно вже прийняте рішення міськвиконкому про створення окремого музею О.А. Деревської в будинку, де колись мешкала ця багато­дітна родина.

Ще одна думка прозву­чала на останній роменській зустрічі сім’ї Деревських: клопотатися про занесен­ня імені Матері-Героїні до книги рекордів Гіннеса або до Книги рекордів України. Вона заслуговує на це. А ще, переконаний, варто зазначи­ти необхідність регулярних зустрічей батьків, котрі вихо­вують прийомних дітей. Адже вони продовжують подвиг Олександри Деревської, їм як нікому стане в нагоді неоціненний досвід нашої уславленої землячки.

Григорій ДІБРОВА, керівник філії Громадської організації «Меморіал Подвигу Роменської мадонни» в Сумській області