Наукове інтерв'ю Алли Іванівни Сербіної, у дитинстві – Світлани Деревської, щодо історичної пам’яті про О.А. Деревську для Малої академії наук України

Наукове інтерв'ю Алли Іванівни Сербіної, у дитинстві – Світлани Деревської, щодо історичної пам’яті про О.А. Деревську для Малої академії наук України

Веде співбесіду Анастасія Прокопець, учениця 10 класу Роменської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 Роменської міської ради Сумської області.

Які проблеми стоять перед вами зараз на шляху збереження історичної пам’яті О. Деревської?

Вникаємо в суть поняття «Історична пам'ять».

Як каже Вікіпедія:«Історична пам'ять — сукупність донаукових, наукових, квазінаукових і ненаукових знань та масових уявлень соціуму про спільне минуле. Ключовою функцією історичної пам'яті є передача досвіду та знань про минуле, як основи самоідентифікації. Без історичної пам'яті неможливе відтворення історії суспільства. Вона є успадкуванням минулого досвіду, що опредметнюється у відповідних культурних формах (традиціях, пам'ятках, мемуарах, тощо), а також існує у вигляді історичної свідомості народу. Одним із її виявів є спогади учасників історичних подій, їхні усні перекази, письмові свідчення...»

Історик та політолог, голова правління Інституту української політики,Кость Бондаренко, переконаний, що: «...політика формування історичної пам'яті – це не роз'ятрювання старих ран і спекуляція на складних сторінках минулого. Це політика забезпечення суспільної поваги до предків і їх діяльності, примирення і застереження від повторення помилок і злочинів, здійснених у минулому, усвідомлення зв'язків між минулим і сучасним, сучасним і майбутнім».

На жаль, часто звичайні люди, навіть які вийшли із сім'ї, не володіють розумінням поняття необхідності збереження історичної пам’яті О. Деревської.

Для мене історична пам'ять О. Деревської, це не просто «сукупність донаукових, ненаукових знань..» – це життєвий досвід нашої Мами.

А саме - збір та узагальнення історичних матеріалів, артефактів, спогадів тих, хто особисто доторкнувся до її подвигу, збереження публікацій про неї в статтях, в спогадах, книгах, Інтернеті... І є проблема - встигнути зібрати, поки ще живі люди з першого покоління – діти Матері. Але, щодо наукових матеріалів, проблема ще і в тому, що офіційні научні інститути нашого новітнього суспільства з головою зайняті зовсім іншими питаннями. Історія материнського подвигу для них - справа зовсім не першої важливості, адже на ньому, скажемо, не заробити грошей на грант. Тому ї не ставлять вони на перше місце дослідження подвигу О. Деревської. Наприклад, існує Постанова Верховної Ради України "Про відзначення 110-річчя з дня народження матері-героїні Олександри Деревської" № 4607-VI від 22 березня 2012 року, яка гарно проголосована, прийнята і не виконана... Тому що, крім голослівної підтримки, на її виконання не було виділено жодної копійки! Все, що зроблено у цій Постанові, було результатом зусиль і фінансових можливостей лише моєї родини...

Я гадаю, що квазінаукових та псевдонаукових знань, тобто тих, що видаються за науку, але НЕ є такою насправді - цей напрямок вивчення, у даному випадку, не уявляє ніякої цінності і не потребує розвитку, щоб не спотворити зміст подвигу.

Насправді ж, цей подвиг полягає в тому, що у важкі довоєнні, воєнні та повоєнні роки Олександра Аврамівна, разом з чоловіком Омеляном Костянтиновичем, підібрала, прихистила у своїй родині, виходила, виростила, виховала і стала рідною матір'ю сорока восьми дітям-сиротам різних національностей, доль і вікових груп. Що тут можна витлумачити псевдонаукового???

Сьогодні потрібно не дозволити свавільного тлумачення подвигу. Сьогодні слід більше популяризувати подвиг, треба частіше казати про ті факти, коли подвиг Олександри Аврамівни Деревської ставав прикладом для інших багатодітних родин. Бо яка реальність історичної пам'яті сьогодні? А реальність така:

- це закриття в 2018 році у місті Ромни школи-інтернату, а з нею втрата шкільного музею Матері-героїні О.А. Деревської зі своєю, майже, 45-річною історією;

- це бездоглядний пам'ятник, що знаходиться у малолюдному місці на вулиці Щучки, який сьогодні навіть прибирається випадково, - небайдужими людьми;

- це могила Матері-героїні О.А. Деревської, за порядком біля якої слідкують, в останні роки, учні 2-ї школи, низький уклін їм і їхнім наставникам за це;

- це Роменський міський краєзнавчий музей, де сьогодні жодного слова немає про О.А. Деревську, навіть картина «Роменська мадонна» - художника-земляка 18-го сторіччя Григорія Стеценка, знаходиться десь у сховищі музею;

- це вулиця імені О.А. Деревської - не та вулиця, де жили, а на самому краю міста, де немає нічого від історичної пам'яті про Матір-героїню, та ще й немає навіть дороги і вуличного світла;

- тощо...

Опишіть ваші маршрути памяті у Ромнах, як вони проходять?

Ідея створення туристичного маршруту, присвяченого О.Деревській, легендарній жінці, цікава і заслуговує уваги, але її потрібно наповнити належною інформацією. Вважаю, що у місті Ромни ще є сучасники О.А. Деревської та її нащадки, які готові спілкуватися. Є гарна літературна експозиція в міській бібліотеці, яка давно стала місцем зустрічі поетів, письменників та соціально активних громадян з теми материнського подвигу. На цю тему, доречно було б поспілкуватися з істориком - Григорієм Володимировичем Дубровою, керівником спеціалізованої Громадської організації «Меморіал Подвигу Роменської Мадонни» у Сумській області, а також з засновником нової музейної експозиції подвигу О.А. Деревської в Роменській СЗОШ № 2 ім. академіка А.Ф. Йоффе та її директором Лідією Олексіївною Скрипкою, з керівниками відповідних відділів виконкому, з міським головою міста Ромни Сергієм Андрійовичем Салатуном.

Над чим Ви працюєте в даний момент, якщо це не секрет?

Світ повинен знати про існування сорокарічної історії, з 1919 по 1959 рік, унікальної сім'ї О.А. Деревської. Про Матір, яка в складний для країни період історії, знайшла в собі мужність і сили протистояти війні, розрусі і бідності, врятувати 48 дітей, у багатьох випадках, починаючи з грудного віку, дітей різної статі і рівня здоров'я, різних національностей, а також виховати їх в звичайних умовах традиційної сім'ї.

Наприкінці 1990-х – початку 2000-х років нашими зусиллями були ініційовані випуск в Україні двох художніх поштових конвертів, присвячених Матері-героїні О.А. Деревській.

У 2006 році вийшов сигнальний примірник, а у 2015 – невеличкий тираж збірника «Пам'ять про Маму: сімейна історія подвигу Матері-героїні Олександри Аврамівни Деревської», де вперше, від імені врятованих нею дітей, розказано про щоденний батьківський подвиг і будні життя дивовижної сім'ї.

Самою сім'єю Деревської, її дітьми і внуками, створений сайт www.derevskaja.com, який покликаний стати єдиним інформаційним ресурсом її сорокарічного педагогічного досвіду і неперевершеного життєвого подвигу. Відтепер будь-який історик чи політик, школяр або студент, педагог або батько, журналіст або просто читач, знайдуть всі фактичні матеріали про Людину з великої літери, -- Олександру Аврамівну Деревську.

У 2018 році спеціалізованою Громадською організацією «Меморіал Подвигу Роменської Мадонни» заснована незвичайна нагорода для волонтерів, які не відправили подвиг О.А. Деревської на задній двір буття, а намагаються витягти з нього дорогоцінні вічні зерна для вирощування нових і нових поколінь дітей - впевнених у собі, готових творити і протягнути руку допомоги тому, хто її потребує. Це Пам'ятний знак у вигляді мініатюрної меморіальної дошки, на якій розміщений пам'ятник Матері - і Орден «Мати-героїня Олександра Аврамівна Деревська» в променях сонця. Це не просто нагорода, а нагорода-подяка і нагорода-надія. Надія на те, що подвиг Матері буде жити.

Жити заради щастя багатьох дітей. У 2019-му відтворені дві музейні експозиції в містах, де жила сім'я - в Україні і Росії -

в Ромнах - у СЗОШ № 2 ім. академіка А.Ф. Йоффе, а в Жигульовську - в Історико-краєзнавчому музеї «Самарська Лука».

Зараз триває пошук і продовжується нагородження Орденом і Пам'ятним знаком «Мати-героїня Олександра Аврамівна Деревська» видатних особистостей, які внесли істотний внесок у справу збереження пам'яті про цю велику жінку, сприяючи популяризації її унікального подвигу, узагальнюючи і поширюючи її педагогічний досвід.

Які Ви бачите шляхи вирішення проблем на шляху збереження історичної памяті О.Деревської?

Головне завдання - популяризація Подвигу великої жінки Олександри Деревської, наділеної талантом бути МАТІР'Ю, головною «зброєю» домашньої педагогіки якої були безмежні Доброта і Любов до кожної дитини.

Нам кажуть, що це питання дуже недооцінене, але, щоб «пробивати», доводити важливість і величезну історичну значущість її Подвигу, потрібно виключно через Український інститут національної пам'яті. Мабуть так!.. Тому ми і покладаємо надію на молоде покоління освітян та їхніх учнів, щоб донести все це до тих великих і розумних «дядьків» і «тіток», які займають відповідні поважні пости у владі!